Географічна карта - Бихов (Bykhaw)

Би́хов, або Бихів (відомий також як Старий Бихів, Быхаў Bychów) — місто, центр Биховського району Могильовської області Білорусі.

Бихов колись знала вся Європа. Саме тут знаходилася одна з найкращих ливарень («людвісарень») XVI—XVIII століть, де майстри найвищого рівня виготовляли гармати, ядра, кулі та багато іншого, без чого в середні століття в Європі жити було просто неможливо. При ливарній гарматний майстерні перебувала і знаменита Бихівська збройова школа.

Бихов (районний центр області, місто на правому березі Дніпра). Відомий як Старий Бихов за документами з XIV ст. Був поселенням литовського князя Свидригайла (XV ст.), магнатів Ходкевичів (XVI ст.), Сапегів (XVII — початок XIX ст.).

Згадується у переліку руських міст далеких і близьких кінця XIV століття як «київське» місто.

В 1590, 1594 в районі Бихова відбувались антифеодальні повстання, у яких білоруські селяни разом з українськими селянами і козаками виступали проти польсько-шляхетського гніту. Саме тому наприкінці XVI — початку XVII ст. гетьман Великого князівства Литовського Ходкевич, а потім Сапега перетворюють Бихов на потужну фортецю — одну з найкращих на території Білорусі. Земляні вали, рови, бастіони півкільцем замкнули терени міста, східний бік якого виходив до обривів Дніпра. Центром поселення став замок: він розташовувався в головному місці плану, над Дніпром, перед ним простягався великий майдан, по обидва боки якого було розташовано на регулярних засадах, житлові квартали. Площа розділяла терени міста на дві частини і була плацом для навчання солдатів гарнізону фортеці. Через площу з півночі на південь пролягла головна вулиця, яка замикається Могилевськими та Рогачевськими в'їзними воротами-брамами.

Під час визвольної війни 1648—1654, фортецю штурмували українські і білоруські повстанці, деякий час тут знаходилися в облозі війська Филона Гаркуші (1648 р.), під час московсько-польської війни 1654—1667 роках — Іван Золотаренко (1655 р.).

В Північну війну 1700—1721 роках московська армія захопила місто, що обороняв Сапега, союзник шведів.

У 1772 році Бихов приєднаний до Росії.

У XVII—XVIII ст. в місті було лише дві монументальних кам'яних споруди: замок феодала і синагога, всі інші споруди, у тому числі культові, були дерев'яними. Тому не випадково, що в умовах частих облог та пожеж, вони згинули. Збереглися, щоправда, зі значними втратами, тільки замок і синагога. Існуюча православна церква знаходиться віддалік від старих пам'ятників архітектури і не пов'язана з ними архітектурно-планувальною композицією, що пояснюється пізнішим часом її будівництва (XIX ст.).